Головна » 2010 » Лютий » 16 » Бути чи не бути вчителем?
15:33
Бути чи не бути вчителем?

Бути чи не бути вчителем?

Можливо, вам треба переглянути своє ставлення до вибраної професії, з'ясувати, що вас насправді цікавить, і вже потім рухатись далі. Якщо це так, ласкаво прошу: вам - сюди...

Вибрана професія: чому і для кого?

Мало хто з нас вибрав свою професію, керуючись тільки власною думкою. Зазвичай на наш вибір у юному віці впливають батьки, родичі, які радять вибрати професію, яка була б необхідною за будь-яких економічних умов, а також друзі, які пропонують вступити до того ж самого інституту, що й вони, щоби вчитись разом. І ми, забуваючи про власні здібності, орієнтуємось на інших, учимось не там, де нам цікаво, а там, "де всі", здобуваючи професію "як усі". А згодом не можемо зрозуміти, чого нам не вистачає в житті, чому робота дратує, а не приносить задоволення...

Так само буває, як що в юності не вдалося вступити до омріяного вищого навчального закладу, а складати вступ ні іспити ще через рік мають можливість не всі. Тому розчаровані абітурієнти йдуть навчатись у той інститут, до якого вступити найлегше. На жаль, ним, як півстоліття тому, так і сьогодні, стає педагогічний університет.
Отже, як за радянських часів, так і в сучасній освіті педагогічні інститути, перейменовані в національні та державні університети, протягом років навчають у своїх стінах не лише тих, хто вирішив стати учителем за по кликом серця, а й усіх, хто не потрапив до інших ВНЗ або не поспішає до армії. Тому по завершенню п'яти чи шести навчальних років тисячі молодих учителів, стиснувши зуби, ідуть працювати до школи.

Покликання й економіка

Кожний другий учитель з упевненістю підтвердить, що працює у школі, тому що не може в ній не працювати. І його не лякають величезна завантаженість, мізерна заробітна платня та невгамовні учні. Учитель дійсно відданий своїй професії і навіть не може уявити себе працівником іншої галузі.
Такі вчителі - найкращий дарунок, який тільки може отримати наша країна, в якій праця освітянина не надто поціновується. Проте у школі ми можемо зустріти й учителів, які з радістю поспішають на кожний урок, а в день отримання зарплатні в них опускаються руки. Тоді задоволення від роботи отримує дуже сильного суперника - складне матеріальне становище.
Найменше фінансове питання турбує тих учителів, а точніше, учительок, які не мають проблем із грошима завдяки чоловіку, який здатен забезпечити сім'ю самостійно. Тоді жінка може працювати дійсно «для свого задоволення» й не перейматись, чи відповідно оплачується її робота. Проте таким учителькам іноді досить важко зрозуміти своїх колег, які змагаються за кожну додаткову годину роботи та нарікають на нестачу коштів.
Набагато більшу частину складають учителі, які працюють майже цілодобово, намагаючись заробити хоч якусь копійчину. І тому саме вони найчастіше зупиняють себе на думці, що треба щось змінювати у своє му житті. Можливо, не просто місце роботи, а навіть професію. Зазвичай така ідея людині, яка справді "живе" своєю роботою, а не просто заробляє нею, може спочатку здатись дивною й неприйнятною. "Як я можу зрадити свою роботу, відректись від того, чим жив стільки років, чого так довго навчався...", - саме так заперечить більшість учителів попередню, на перший погляд, майже непристойну думку.
Але час минає, з роками держава ні як не покращує соціальну захищеність і фінансове забезпечення освітньої галузі, тому потроху думка про зміну спеціальності стає чіткішою і лякає вже менше. Це й не дивно, адже якщо розумна людина не бачить жодних покращень у своєму житті, рано чи пізно вона переконається в необхідності самостійно його змінити. І якщо зробити ремонт у квартирі чи завести кицьку для більшого за тишку не дуже складно, то рішення взяти і змінити фах вимагатиме значних моральних та емоційних зусиль і нерідко може ста ти причиною стресу та депресії.
Але як що робота у школі приносить вам тільки турботи про фінансові проблеми родини, а задоволення від удало проведеного уроку триває до першої прогулянки по магазинах, докори сумління не мають впливати на рішення про подальший фах. Тому, зваживши всі "за" та "проти", порадившись із сім'єю та найближчими друзями, виберіть той варіант, який забезпечить вам не тільки задоволення від роботи, а й задоволення від її оплати.

Піти чи залишитись?

Науковці-психологи ставляться до питання зміни професії дуже серйозно. Вони виокремлюють кілька причин, що змушують людей змінювати фах у той чи інший період життя.
Розчарування у вибраній професії. Розчарування у вибраній професії може з'явитись, коли протягом тривалого часу людина відчуває значний дискомфорт на своїй роботі й займається нею тільки через необхідність. Сьогодні така ситуація характерна для покоління людей, які почали свою професійну кар'єру в 90-ті роки, оскільки саме тоді зріс попит на певні спеціальності, наприклад, економічні, й різко впав на багато інших, на приклад, у сфері науки, освіти, творчості. Люди вибирали фах, керуючись тільки його фінансовою привабливістю, й зовсім не враховували власні інтереси та здібності.
Поява нових можливостей. Цю причину можна пояснити таким прикладом: у юному віці люди на не змогла вступити до ВНЗ через високий конкурс чи скрутне матеріальне становище. Проте через кілька років вона знаходить спосіб отримати омріяну професію: з'являється можливість самостійно оплатити своє навчання, отримати другу вищу освіту, професійну перепідготовку.
Характер людини. Є ще одна категорія людей, які прагнуть змінити професію. Це імпульсивні на тури, які легко навчаються й успішно реалізують будь-які проекти. Унаслідок таких особливостей характеру такі люди можуть кілька разів протягом життя змінити професію і при цьому кожного разу бути успішним. Їм подобається вчитись і досліджувати нові галузі, вони дуже швидко просуваються на початковому етапі, але, досягнувши мети, так само швидко втрачають інтерес до того, що відбувається, й починають шукати щось нове.
Професійне вигоряння. Причини, що викликають бажання "все кинути й піти", не завжди пов'язані з вибором професії. У сучасних умовах прискорюється темп життя, робота вимагає все більше фізичних та емоційних зусиль, іноді доводиться затримуватись після закінчення робочого дня, працювати у вихідні чи свята. Якщо додати не завжди коректне та досвідчене керівництво, конкуренцію всередині колективу, неможливість піти у відпустку, - причини втоми, роздратування та незадоволення одразу стають зрозумілими. У такій ситуації проблему може вирішити тривалий відпочинок або горизонтальна побудова кар'єри та освоєння суміжних галузей: отримання нових знань, а також налагодження нових професійних контактів. Інші дослідники виокремлюють дві основних сфери, які необхідно брати до уваги під час роздумів, - це особисте життя й кар'єра. Це такі фактори, які матимуть значення для прийняття рішення.

Особисте життя

1. Ви не отримуєте задоволення від роботи. Більшу частину часу, не враховуючи сон, ми, як правило, проводимо на робочому місці. І тому не так уже й важливо, скільки вам платять, на скільки престижною є робота тощо. Важливо - чи щасливі ви, займаючись своєю справою? Якщо ні - це марна витрата часу.
2. Робота погано впливає на ваше здоров'я. Якщо через роботу у вас почала боліти голова чи спина, якщо ви почали втрачати сон чи не маєте сил і бажання зустрітися з друзями - це перша ознака того, що треба щось змінювати. Утративши роботу, здоров'я ви збережете, а ось утративши здоров'я працювати не зможете...
3. Робота шкодить сімейним стосункам. Якщо у вас народилась дитина або чоловік/дружина вимагає більше уваги, поєднувати це з напруженим робочим графіком досить складно. Якщо є можливість, можна працювати неповний день чи за вільним графіком. Але якщо це неможливо, доведеться вибирати й бути готовим до того, що робота опиниться не на першому місці.
Кар'єра та особисте вдосконалення
1. Ви «виросли» з посади, яку обіймаєте. Звичайно, колись ця робота була для вас новою. Ви навчались, набували навичок, удосконалювались як професіонал. Але з часом усе стало для вас занадто просто: ви маєте більше навичок, ніж вимагають ваші обов'язки. Якщо підвищення найближчим часом очікувати не варто - час змінювати місце роботи.
2. Керівництво заважає вашому розвитку. Іноді виникають ситуації, коли керівник починає ставитись до вас дивно. Ви не отримуєте важливих завдань, не відвідуєте серйозних нарад, вас ніби просто не бачать. У таких випадках необхідно знайти можливість відверто поговорити з керівником. Можливо, так "ненав'язливо" вам намагаються дати зрозуміти, що краще подати заяву про звільнення? Але така заява може стати першим кроком до кращої роботи.
3. Ви відчуваєте в собі сили розпочати власну справу. Прислухайтесь до себе: наскільки у вас розвинена "підприємницька жилка"? Чи хотіли б ви створити власний бізнес? Переконати вас у необхідності активних дій можуть такі аргументи:

  • запорука успіху в будь-якому випадку - важка праця, і як що вже працювати багато, то краще на себе, ніж на когось іншого. Можливо, невеличка приватна школа - це те, про що ви мріяли все життя?
  • майже всюди вам платять за ваш робочий час. Якщо ви працюєте дуже швидко, то отримаєте найкращі результати саме у власній справі;
  • коли ви власник бізнесу, ви самі визначаєте всі умови;
  • якщо ваша мета - отримати максимум життєвого досвіду, то набагато кориснішою буде самостійна робота, ніж робота у великому колективі.

Проте іноді варто детальніше проаналізувати своє становище на роботі


1. Пригадайте, навіщо ви прийшли на цю роботу. Безперечно, ви прагнули досягти якоїсь мети. Чи досягли ви її? Якщо ні, уявіть її собі та зрозумійте, що вам завадило. А потім зрозумій те, як це змінити, - і продовжуйте працювати.
2. Подивіться на ситуацію глобально. Якщо ви невдало провели урок, отримали нижчі результати атестації, ніж очікували, не порозумілися з колегою - це ще не привід змінювати роботу. Можливо, ви просто втомились чи у вас криза, яка може дати новий поштовх для розвитку. Пригадайте про свої успіхи в минулому місяці і про власні глобальні плани. Проаналізуйте, який прогрес ви зробили з моменту початку роботи. І якщо він є - варто продовжува ти!

Що робити далі?
Отже, ви все-таки наважилися залишити улюблену (або не дуже) роботу й піти назустріч новій професії, новому досвіду та, можливо, певним несподіванкам. До чого треба бути готовим? Як зменшити стрес? Як будувати кар'єру? І найважливіше запитання: яку вибрати професію?
Спеціалісти радять прислухатись до трьох порад: збирайте якомога більше інформації, зверніть увагу на спеціальності, що не вимагають здобуття нової освіти, переконайтесь у користі різноманітних курсів, тренінгів тощо. Розглянемо ці поради та їх вплив на перекваліфікацію докладніше.
Збирайте інформацію - володійте ситуацією. Яку би професію ви не вибрали, збір необхідної інформації - це перша сходинка. У будь-якому випадку не варто покладатись тільки на одне джерело інформації. Розповіді знайомих, які працюють у вибраній вами спеціальності, дозволять отримати неформальну суб'єктивну оцінку.
Огляди ринку праці в засобах масової інформації можуть дати досить об'єктивну інформацію, проте вона де що "суха". Конференції в Інтернеті іноді бувають «засмічені» коментарями фанатів чи противників того чи іншого фаху. Але як що поєднати та порівняти всі джерела разом, можна отримати картину, близьку до дійсності.
Без здобуття нової освіти. Компанії іноді пропонують вакансії, що не вимагають додаткового навчання, або навчання відбувається вже у процесі роботи в компанії. Зазвичай такі вакансії пов'язані з торгівлею. Не варто ставитись до торгівлі упереджено. Звичайно, якщо йдеться про нормальні компанії, а не "мережевий маркетинг". Можливо, торгівля - це якраз ваше покликання. Мільйони людей у нашій країні реалізувалися саме в ній, хоча спочатку багато хто з них комплексував із цього приводу.
Без додаткового навчання вашою новою роботою може стати ваше хобі. Спеціалісти не виключають, що з часом творчі професії стануть не менш потрібними на ринку, ніж технічні чи економічні.
Курси і тренінги та користь від них. Якщо ви вибрали спеціальність, яка вимагає попереднього навчання, не поспішайте із другою вищою освітою. Почніть із профільних курсів. Єдина проблема - які саме вибрати, адже сьогодні багато організацій пропонують навчання на курсах і тренінгах із найрізноманітніших спеціальностей. Щоб зробити правильний вибір, дізнайтесь про організаторів курсів чи тренінгів якомога більше. До того ж не тільки з офіційних джерел, а і з нейтральних - наприклад, від знайомих, які ці тренінги відвідували.
Чим більше інформації ви матимете, тим простіше буде вибрати ті курси, які максимально відповідатимуть вашій потребі у знаннях.

Таким чином, прийнявши рішення, відкиньте вагання й починайте наполегливо працювати на нову кар'єру. Ви обов'язково досягнете успіху!

Автор: Д. Квітка
Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"

Категорія: Роздуми про вчительську працю | Переглядів: 1612 | Додав: umni4ka | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1 umni4ka  
Бути!!! Ви обов'язково досягнете успіху!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]