Концепція керування навчальним процесом

1. Навчання розглядається як система різноманітних видів діяльності учня в процесі індивідуальної та колективної робо­ти, спрямованих на розвиток тих якостей учня, які складають мету навчання та виховання.

2. Дотепер керування на­вчанням здійснювалося зага­лом лише за параметрами дій, через задавання учневі певної системи дій, які він повинен був виконати. Справжнє, психоло­гічно обґрунтоване керування передусім має створювати умо­ви для розвитку потреб, мотивів та цілей діяльності учня.

3. Під суворим керуванням навчання слід розуміти чітку послідовність дій учня в процесі навчання, яку ззовні визначає вчитель або навчальна система. Чим більше ця послідовність визначається самим учнем, тим гнучкішим  є керування. Жорсткість керування навчанням має зменшуватися відповідно до внутрішнього поступу учнів, вивільнюючи місце для варіативного керування.

4. Під ступенем особистісного керування слід розуміти ступінь самостійності учнів у цілеспрямуванні ними своєї діяльності в процесі навчання.
Якщо загальні цілі навчання та виховання завжди задаються ззовні, то в накресленні часткових цілей певних видів діяльності учень може брати безпосередню участь. Ступінь особистісного керування про­цесом навчання має зростати відповідно до зростання учнів і на старшому щаблі навчання набути загального характеру.

5. Керувати процесом навчання потрібно, враховуючи внутрішні сили та можливості учнів.
Слід зазначити, що набула широкого розповсюдження думка-ілюзія про величезні можливості школи та вчителів стосовно учнів: вони можуть будь-кого навчити, будь-кого виховати, незалежно від його бажань і можливостей. Друга ілюзія полягає в тому, що існують якісь чудодійні способи, методи, які істотно полегшують процес навчання. Проте легке навчання — це даремне навчання. Найбільш корисним, розвивальним навчання є навчання на межі можливостей для даного учня.

Під час керування процесом навчання треба робити акцент не на примус учнів, а на те, щоб викликати в них потребу скерувати дії вчителя і бажання ви­конувати їх. Це можливо за наявності принаймні таких умов:

а) учень має знати загальні плани і програми свого навчання на майбутній навчальний рік;
б) учні мають точно знати, що вони повинні засвоїти і чому навчитися в результаті вивчен­ня кожної чергової теми;
в) пояснення будь-якої теми має починатись зі з'ясовування, чому і навіщо вивчається ця тема, з постановки проблеми;
г) контроль має здійснюватися за кожним завданням у всіх без винятку учнів;
г) за основу зарахування роботи треба брати оцінку з кожного пункту у вигляді «знає (уміє)» і «ще не знає (не вміє)» і за тему: «тема засвоєна», «тема ще не засвоєна»;
д) зарахування роботи має відбуватись прилюдно.

6. Система керування повинна створювати атмосферу особистої відповідальності кож­ного учня за свою роботу, а та­кож відповідальність класного колективу за роботу кожного члена цього колективу.

7. Керування навчанням має сприяти всебічному розвиткові колективних форм навчання.

8. За основу системи керування навчанням (діяльності вчителя)треба брати прогностичну модель діяльності учня.